Об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Австрії

Австрия, известная своим культурным богатством и историческим наследием, признанным ЮНЕСКО. Эти уникальные места представляют как историческую, так и природную ценность, и продолжают впечатлять и вдохновлять посетителей со всего мира.

История государства Австрийского берёт своё начало в I веке до н.э, когда просвещенные римляне выгнали с центральных европейских территорий кельтские племена, жившие здесь на протяжении нескольких тысяч лет. Со временем Австрия превратилась в отдельное герцогство, а затем и самостоятельную «Восточную страну».

В список Всемирного наследия ЮНЕСКО от Австрии входит девять объектов. Все они имеют в своем описании культурные критерии. Готические и барочные храмы, церкви, монастыри, замки, крепости, средневековые жилые здания, изысканные дворцовые постройки XVIII-XIX века, сады, парки, древние античные памятники складываются в причудливую мозаику старинных городов и культурных ландшафтов.

Большинство австрийских объектов ЮНЕСКО вписано в уникальную природную среду, известную человечеству не одну тысячу лет. Величественные горы, живописные озёра, изумрудные виноградники, бирюзовые реки служат прекрасной основой для восприятия архитектурных красот европейской страны. Исторические центры городов и провинциальные культурные ландшафты вместе составляют уникальную и выразительную историю Австрии. Каждый представленный объект имеет свои особенности, сохранить которые и призван список ЮНЕСКО.

Історичний центр міста Зальцбург

Мистецтво, культура і визначна історія: з 1997 року до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО входить Зальцбург - місто, що становить "особливу цінність для людства".

Зальцбург славиться не тільки своїми пам'ятками. Місто на річці Зальцах, що вважається столицею мистецтва і культури, має довгу багату історію. Культурна спадщина барокового міста бере свій початок у жвавих зв'язках із південними сусідніми державами, особливо з Італією.

Історичний центр західно-австрійського Зальцбурга поєднує в собі архітектурні риси "полум'яної готики" і пишного бароко. Вузькими середньовічними вуличками можна дійти до особняка Моцарта і будинку, в якому народився великий композитор (зараз обидва вони перетворені на музеї). На центральній площі Старого міста розташована побудована на початку XVII століття Резиденція архієпископа. Стародавня ринкова площа Зальцбурга оточена старовинними бюргерськими будинками.

Масивна фортеця XII століття Хоензальцбург відкриває прекрасний вид на все місто.

На фортецю можна піднятися пішки або на зручному фортечному фунікулері. На лівому березі річки Зальцах, крім того, розташована знаменита на весь світ вулиця Гетрайдегассе з Будинком народження Вольфганга Амадея Моцарта. Саме музичному генію чималою мірою місто зобов'язане тим, що його вважають столицею музики і мистецтва. Але не тільки йому: 1920 року театральний режисер Макс Райнхард засновує Зальцбурзький Літній фестиваль і тим самим приносить Зальцбургу світову славу, перетворюючи місто на один із найзначніших центрів мистецтва і культури.

Палац і сади Шенбрунн

Колишня літня резиденція Габсбургів сяє розкішними імператорськими залами, чудовим парковим комплексом і дорогим проектом віртуальної реальності. У палаці Шьонбрунн колись жили Марія Терезія, імператор Франц Йосиф, імператриця Елізабет і багато інших.

Ніде у Відні її імперська історія не відчувається сильніше, ніж у палаці Шенбрунн. Спочатку - резиденція сім'ї Габсбургів, палац було відкрито для публіки у XX столітті. Нині він став однією з найпопулярніших визначних пам'яток міста. Весь комплекс, поряд з навколишніми садами, є частиною об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1996 року.

Кажуть, що цим палацом ерцгерцогиня Австрії Марія Терезія хотіла перевершити французький Версаль. Роботи почалися 1743 року за проектом Ніколаса Пакассі. Завершений всього за 6 років, у палаці розташовується понад 1400 кімнат із 200 кухнями. 45 із них, здебільшого оформлені в стилі рококо, можуть побачити відвідувачі.

Палац Шенбрунн належить до числа найкрасивіших у Європі архітектурних споруд у стилі бароко. Територія перебувала у володінні Габсбургів з 1569 року, а 1642 року дружина імператора Фердинанда |, Елеонора фон Гонзага, наказала побудувати на ній заміський палац і вперше назвала його "Шенбрунн".

Палацову споруду і парковий комплекс, будівництво яких було розпочато 1696 року, після турецької облоги, було повністю перебудовано після 1743 року, за епохи царювання Марії Терезії.

Палацовий комплекс налічує 1441 кімнату, сорок з яких відкрито для відвідувань як музей, а ще 190 здається в оренду приватним особам. Імператорський сад, що оточує палац, складається з системи дрібніших садів зі своїми національними та культурними особливостями. На території Шенбрунна працює один із найстаріших зоопарків світу, в якому проживає понад чотири тисячі вихованців.

Культурний ландшафт Хальштатт-Дахштайн

Одне з найкрасивіших місць Австрії, селище з давньою історією, мальовничо розташувалося на березі Гальштатського озера під покровом величних скель.

Центр гальштатської культури, пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розташований у важкодоступній альпійській місцевості.

Відомості про селище з'являються в письмових джерелах з 1311 року. Про середньовічну історію Гальштата даних майже не збереглося через його віддаленість від шляхів сполучення. Соляні копальні Гальштата - найдавніші в Європі, розробляються ось уже три тисячі років. З 1595 року розчинену сіль найстарішим у світі трубопроводом доправляють до Ебензее, розташованого на відстані 40 км від Гальштата.

Незважаючи на поважний вік, розвиток поселення стримується обмеженою територією між озером і скелями. З цієї причини в Гальштаті існує гострий дефіцит землі, зокрема цвинтарної, у зв'язку з цим тут склалася незвичайна традиція. Кожні десять років кістки небіжчиків витягують із землі, відбілюють, розписують (на них наносять вказівку на ім'я, професію і дату смерті небіжчика) і виставляють на загальний огляд у місцевій каплиці. На звільненому таким чином місці здійснюються нові поховання.

Крім мальовничого ландшафту, дана місцевість представляє інтерес, як центр Гальштатської культури, що подарувала світові безліч цікавих археологічних знахідок, пов'язаних з часами залізного віку, Гальштатська культура розвивалася приблизно з 900 до 400 до н. е. і походить від культури полів похоронних урн у Центральній Європі і на Балканах.

Названа за могильником біля м. Гальштат (Хальштатт, нім. Hallstatt), який досліджував у 1846 р. австрійський гірник Йоганн Георг Рамзауер.

Залізниця Земмерінг

Земмерінг (Semmering Railway) - це залізнична лінія, що знаходиться в Австрії. Вона починається з Глогніца (Gloggniz) в альпійському перевалі Земмеринг і досягає Мюрццушлага (Mürzugschlag). Поїздка займає близько години.

Подорож залізницею є дуже бажаною подорожжю, тому що дорогою ви можете побачити подивитися на різні визначні пам'ятки і дивовижні пейзажі, що оточують інші міста, на короткий час.

Розкішні або спартанські, спокійні або наповнені пригодами, у всіх залізничних подорожей по світу є щось, що їх об'єднує: романтичний дух. Сідаючи в один із цих поїздів, ви потрапляєте у світ мрій.

Залізнична дорога Земмеринг є чудовим прикладом такої романтичної подорожі. Вона починається від міста Земмерінг, розташованого в графстві Нойкірхен (Neukirchen), провінція Нижня Австрія (Niederösterreich). Це невеликий зимовий гірськолижний курорт, розвиток якого розпочався 1854 року з будівництвом залізничної лінії, що починається від Відня.

Місто розташоване на 950 метрів над рівнем моря, а людей у ньому залишилося зовсім небагато, менше ніж 600 осіб. Під час будівництва залізничної лінії місто стало відомим і багато жителів Віденської столиці почали відвідувати його.

Якщо ви рушаєте від Земмерінга перш ніж насолодитися неймовірними природними ландшафтами, ви можете розглянути кілька визначних пам'яток, які місто пропонує. Це церква міста, військовий цвинтар з Другої світової війни та міст залізниць.

Земмерингська залізниця проходить через 16 тунелів і 14 естакад. Під час будівництва лінії не було спецтехніки, які існують на сьогоднішній день для риття тунелів, і все робилося вручну, що зробило це будівництво справжнім витвором мистецтва.

Будівництво проєкту розпочалося 1841 року за наказом тодішнього міністра. Ідея полягає в тому, щоб побудувати лінію від Відня до Трієста.

Робота над новим проєктом почалася 1848 року і закінчилася 1854 року. Ця залізнична лінія вважається найстарішою і водночас зберігається фунікулер. Панорама з його неймовірним краєвидом є частиною ЮНЕСКО.

Ще в 19 столітті будівництво залізничної лінії вражало багатьох туристів. Рідко можна було побачити таке поєднання між технологією та природою. Зручно сидячи на сидінні в купе і потягуючи ароматне вино, ви можете насолоджуватися найзахопливішими краєвидами на півдні Австрії.

Образи залізничної лінії Земмеринг присутні на багатьох монетах і медалях. На честь 150-річчя залізничної лінії випустили монету в 25 євро, яка має дуже симпатичний вигляд і збирається колекціонерами.

На кінцевій зупинці в місті Мюрццушлаг, ви можете відвідати музей залізниці Земмеринг, в якому побачите і розберете будівництво цього об'єкта, а також інновацій у цій галузі.

Квиток в один кінець коштує 17 євро, але, безумовно, поїздка варта того, щоб покататися по цій дуже мальовничій австрійській залізниці, яка вважається однією з найкрасивіших у Європі.

Історичний центр міста Грац і замок Еггенберг

Протягом століть сім'я Еггенбергів впливала на економічний, політичний і мистецький розвиток Штирії. Розкішний сімейний замок став своєрідним пам'ятником діяльності Еггенбергів.

Побудована в 17 столітті італійським архітектором П'єтро де Роміс резиденція імператорського намісника Ганса Ульріха фон Еггенберґа - замок Еггенберг - замислювалася як виразна легітимація панування роду Еггенберґів. Будинок побудований, як величезна алегорія, символічне відображення всесвіту, в якому ерудований замовник висловив своє уявлення про ідеальний світ в епоху хаосу і руйнувань.

Замок Еггенберг є частиною світової культурної спадщини ЮНЕСКО "Грац - історичний центр". Вирішальним для прийняття споруди такого рангу до списку творів інтер'єрного мистецтва стали 24 парадні зали з великою Залою планет у центрі. У них елементи бароко і рококо зв'язуються в єдине, неподільне з сьогоднішньої перспективи ціле. Характерним свідченням уявлення про світоустрій епохи раннього бароко є розкішний цикл із 500 стельових фресок 17 століття, доволі складний і амбітний за своїм задумом. Це єдиний у своєму роді витвір мистецтва, що зберігся в такій якості та обсязі.

Сьогодні в ексклюзивній обстановці замку розташовується одразу кілька музеїв: крім Старої Галереї, присвяченої європейському мистецтву різних епох, на відвідувачів очікують вражаючі збори Археологічного музею, Нумізматична зала і шикарний Палацовий парк.

Культурний ландшафт Вахау

Долина Вахау тягнеться вздовж берегів Дунаю, охоплюючи історичні містечка і села, а також старовинні виноробні господарства. Ландшафт, сформований річкою з одного боку і лісовим масивом з іншого, забезпечує помірний клімат, що сприяє родючості земель і сприятливим умовам збереження історичних цінностей.

2000 року долину Вахау занесено до списку спадщини Юнеско.

Починаючи з епохи неоліту люди освоювали ці землі, пристосовуючи їх під власні потреби. Стародавні римляни вирощували тут виноград. Кюнринги, які мали баронський титул володіли цими землями до XII століття і славилися в народі грабіжниками кораблів. Після того, як рід їхній обірвався і помер останній його представник, замки на вершинах пагорбів спорожніли і поступово перетворилися на руїни, які можна побачити і в наші дні.

Протягом двохсот років, у XVI-XVIII століттях, найбільшими землевласниками стали католицькі монастирі, які були в Австрії центрами виноробства. Виноградники періодично страждали від нападів турецьких військ, але укріпленням проти них була церква Святого Михайла, що збереглася до сьогоднішнього дня.

До кінця XIX століття Вахау був улюбленим місцем відпочинку австрійців, а туристичним об'єктом став після Другої світової війни.

Виноробство

Виноград у Вахау вирощували ще римляни. Для повноцінного обробітку земель були збудовані вузькі кам'яні тераси, які й досі використовуються виноробами, хоча вік деяких із них понад тисячу років. Через відкриті ділянки робота виноградаря містить у собі велику кількість ручної праці, особливо восени, під час збору врожаю.

Перші травневі вихідні тут віддаються на проведення винного фестивалю, коли більше сотні виноробів відкривають льохи та проводять дегустацію вироблених ними вин. Регіон славиться такими сортами, як рислінг і вельтлінер.

Австрія - батьківщина абрикоса

Саме Вахау є основним постачальником абрикосів. Як ці фрукти потрапили до Європи незрозуміло, враховуючи, що батьківщиною його визнано Китай. Відомо, що масове вирощування та продаж почався з XIX століття. Помаранчеві плоди з Австрії трохи яскравіше забарвлені, мають трохи пухкішу форму та кислуваті на смак. У липні в містечках Вахау проходить абрикосовий фестиваль. Жива музика і виступи акторів супроводжують туристів, які куштують штрудель і кнедлики. Також тут можна випити знаменитого австрійського абрикосового шнапсу, який має різкуватий смак із фруктовими нотами, а також лікери та бренді. Особливо варто зазначити, маркується тутешня продукція не класичним "apricot", а австрійським "marillen".

По обох берегах Дунаю в долині Вахау розкидані середньовічні містечка, такі як Мельк, Дюрнштайн і Кремс. У кожному з них можна побачити цікаві історичні пам'ятки.

Абатство Мельк

Бенедиктинський монастир, що височіє над містом, датований XVIII століттям, діє і донині, незважаючи на маси туристів, які прагнуть сюди. Щодня опівдні тут відбуваються богослужіння, до яких можна приєднатися.

На екскурсії абатством відвідувачам покажуть Імператорські сходи, Мармурову залу, церкву і бібліотеку, а також фрески, ліпнину і сусальне золото декору. Весь комплекс Мельк являє собою яскравий зразок стилю бароко.

Руїни замку Аггштайн

Значні стіни побудованого на початку XII століття замку врізані в масив скелі. Саме тут жили ті самі Кюнрінгени, які грабували судна, що проходили Дунаєм. У XV столітті замок передали лицареві фон Вальду. Але нічого не змінилося, новий власник теж став промишляти грабунком. І тільки в 1470-х роках замок повністю перейшов до корони і безчинства припинилися. У першій половині XVI століття замок розграбували турки. Через сто п'ятдесят років власником став Ернст фон Штаремберг, австрійський воєначальник, але замком він не опікувався і той поступово "вмирав". У 1930 році майже зруйновану будівлю придбав граф Зайлерн-Аспаг, чиї нащадки і сьогодні нею володіють.

У 2000-х роках тут провели реставраційні роботи, під час яких відновили кам'яну кладку і відремонтували водопровід, відтворили Лицарський зал, а руїни знову набули історичного вигляду, що забезпечив інтерес для туристів.

На подвір'ї замку є сувенірна крамниця і кав'ярня, у маленькій замковій церкві проводять вінчання, а для зручності пересування туристів збудовано сходи і помости.

Дюрнштайн

У цьому невеликому містечку з населенням трохи менше ніж тисяча осіб знаходяться руїни ще одного замку XII століття, відомого тим, що послужив місцем ув'язнення англійського короля Річарда Левового Серця, полоненого австрійським герцогом Леопольдом V під час повернення з третього Хрестового походу.

Тут же розташований заснований 1410 року августинський монастир, на території якого стоїть барокова церква Маріе-Хіммельфарт із блакитним фасадом.

Місто Кремс

Археологічні розкопки свідчать, що люди жили на цьому місці понад тридцять тисяч років тому. Уперше місто згадується в літописах 995 року. Форпост був побудований у X столітті, а міський статус Кремс отримав у XII-му.

Уздовж центральної старовинної пішохідної вулиці Ландштрассе збереглися у своєму первісному вигляді середньовічні будівлі, більша частина яких сьогодні служить магазинами.

Від кріпосної стіни залишилися тільки ворота Штайнер-Тор і кругла порохова вежа.

Найстаріша будівля міста - палац Гоццобург - була зведена в XIII столітті, але з часом від раннього готичного стилю нічого не залишилося, і палац у наші дні являє собою майже італійське палаццо.

Барокова ратуша XVI століття і храм Св. Віта початку XVII-го зберігають у собі фрески місцевого живописця Мартіна Йоганна Шмідта.

Міський музей, музей карикатури та сучасний виставковий комплекс Кунстхалле містять експозиції, присвячені історії міста, фотографій старих кварталів, а також робіт сучасних художників.

Культурний ландшафт Фертьо-Нойзідлер Зее

Сільська сільська архітектура в поєднанні з палацами XVIII-XIX століть і мальовничими краєвидами зробила озерний ландшафт Ферте - Нойзідлер-Зе з його історією у вісім тисяч років гідними потрапити під захист Юнеско.

Озеро Нойзідлер-Зе

Угорці називають його Фьорте. Виникнення озера відноситься до кінця льодовикового періоду. На берегах цієї слабко солоної двадцятитисячолітньої водойми поряд із кількома традиційними селами розташувалися два національні парки - австрійський Нойзідлерзе-Зевінкель та угорський Фьортьо-Ханшаг.

Невисокий рівень води в озері до середини ХХ століття зазнавав сильних змін. Залежно від примх місцевого клімату воно могло сильно обміліти або вийти з берегів. Для збереження світу флори та фауни - п'ятнадцять видів риб, понад триста видів птахів, рідкісні комахи - 1956 року спільними зусиллями урядів Австрії та Угорщини було створено комісію для контролю рівня води.

Район озера популярний серед туристів не тільки через можливість побачити рідкісних птахів, а й тому що тут розташовано безліч пляжів, дозволено рибну ловлю, є можливість зайнятися віндсерфінгом або вітрильним спортом. До того ж судноплавство тут не розвинене через малу глибину, а значить спокійному відпочинку великі судна перешкодити не можуть.

Ільмітц у Бургенланді, Австрія

Містечко з населенням менше двох з половиною тисяч осіб розташоване в національному парку Нойзідлер-Зее-Зеевінкель на східному березі озера, в оточенні відкритих рівнин і безлічі невеликих солоних озер. Місцеве населення займається виноробством і туристичним бізнесом. Також сюди щороку приїжджають орнітологи всієї Європи, щоб спостерігати за сонмом рідкісних птахів і вивчити зібрані за понад сто років наукові дані про їхню популяцію. На місцевих виноградних полях встановлено звукові гармати, що відганяють птахів, які так і норовлять поклювати соковиті ягоди.

Подерсдорф

Сучасний центр туризму на початку своєї історії був селом, яке часто страждало від нападів гунів або мадярів. Зараз містечко вподобали орнітологи та любителі водних видів спорту і велосипедисти.

Нойзідль-ам-Зее

Перша згадка про розташоване на північному березі озера містечко відноситься до початку XIII століття. Кілька разів його руйнували загарбники, завжди відновлюючи знову.

Обладнані пляжі, яхт-клуб і вітрильна школа забезпечують місту популярність у любителів вітрильного спорту. Але головна визначна пам'ятка міста - це все ж саме озеро.

Джойс у Бургенланді, Австрія

Крім велосипедних прогулянок, серфінгу та кайтингу, увагу туристів у цьому містечку привертає барокова церква Джойса зі скульптурами середини XVIII століття, краєзнавчий музей і придорожні святині.

Національний парк Нойзідлер Зеє - Зеевінкель

На половині площі заснованого 1993 року парку заборонено вести будь-яку діяльність. Подорожуючи парковими дорогами, можна спостерігати безліч видів рідкісних птахів у їхньому природному середовищі.

Ядром парку є озеро, заросле по берегах очеретом, оточене болотами і солончаковими ставками. Тут організовуються екскурсії, піші прогулянки, кінні та велосипедні маршрути.

Місцеві жителі здавна робили очеретяні дахи. Такому покриттю не страшні дощі та бактерії, вони не пропускають в житло вуличний шум. Сьогодні майстрів, які освоїли це мистецтво, майже не залишилося. Процес це нешвидкий. Очерет збирають взимку, після того, як полетять на зимівлю птахи. Стебла формують у зв'язки і укладають на даху, зміцнюючи тридцяти сантиметровим шаром під нахилом для стікання води.

Палац Естерхазі

Зведений у XIII столітті палац, у сімнадцятому столітті був практично наново відбудований у стилі бароко, а ще через сто років його інтер'єри переробили в стилі класицизм.

Саме тут наприкінці XVIII століття вперше прозвучали твори Гайдна.

Перед палацом розташована округла площа, а на південь від будівлі розкинувся французький сад у бароковому стилі.

Історичний центр Відня

Історичний центр Відня, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зберіг помпезну спадщину Австро-Угорщини.

Сьогодні Відень - столиця невеликої затишної Австрійської Республіки. Однак центр міста - як і раніше столиця затонулої "Дунайської Атлантиди".

Центр міста перетворений на пішохідну зону. Прогулянка в "серці Відня" і кільцевою вулицею Рінгштрассе з ліцензованим гідом охоплює всі головні визначні пам'ятки Відня.

Доісторичні пальові поселення в Альпах

Доісторичні пальові поселення являють собою 111 об'єктів, розташованих на берегах озер і водно-болотних угідь в альпійських передгір'ях. Житла були побудовані в період з 5000 до 500 років до нашої ери. Об'єкти розташовані на території шести країн, 5 із них - в Австрії. Розкопки, що здійснюються в місцях жител, дають унікальні відомості про альпійський спосіб життя і взаємодію стародавніх людей з навколишнім середовищем. Уявлення сучасних спостерігачів про те, що житла завжди були над водою помилкові. Насправді, будинки будувалися на болотистій місцевості, а пізніше озера просто виросли в розмірах.

Об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Австрії є чудовим поєднанням культурних і природних досягнень, які вирізняються своєю красою і значущістю. Відвідувачі мають можливість зануритися в багату історію і збагатити свій досвід, насолоджуючись унікальними архітектурними шедеврами і вражаючою природою цієї приголомшливої країни.